Мої стосунки з канадською медичною системою почалися майже одразу після приїзду. Акліматизація, стрес, нова їжа і вода зробили свою справу: в один з перших днів у Ванкувері я помітила щось схоже на алергію на своїх щоках. Час йшов, доступні у магазинах креми та мазі не допомагали. Коли вже стала не сила терпіти відчуття постійного дискомфорту, я вирушила до свого першого канадського лікаря у найближчій walk-in клініці.
*walk-in clinic – клініка з лікарями-терапевтами, у якій приймають згідно з “живою чергою”, інколи по запису.
Приміщення було швидше схоже на невеличкий офіс. Пацієнтів, які чекали у приймальній, по черзі викликали до однієї з маленьких кімнат. Потрапивши до однієї з них, я побачила однотонні стіни, самотню сіру кушетку, місце для лікаря з комп’ютером та столиком, пляшку антисептику і якісь незрозумілі прилади. Почався ще один раунд очікування. За 10 хвилин увійшов лікар і запитав, що у мене трапилося. Прослухавши частину моєї підготовленої розповіді, він щось швидко набрав на комп’ютері і відповів:
– У таких випадках ми призначаємо ось цей гель для вмивання від Clean&Clear, – і показав картинку геля на екрані, щоб я точно зрозуміла.
– А це не може бути від їжі? – запитала я, воно ж все-таки чесалося.
– Ні.
– А алергія?
– Ні.
– Можливо, мені треба до дерматолога?
Ледь помітне зітхання.
– Повір, гель допомагає всім. Не допоможе, прийдеш за антибіотиками.
«Які обізнані канадські лікарі», подумала я. «Ну, це ж канадські лікарі! Вони точно знають більше, ніж я і… українські лікарі. Мабуть».
Щаслива від того, що я вже на півшляху до вирішення проблеми, я почимчикувала до найближчої аптеки й без рецепту придбала той самий диво-гель.
З цього розпочалася історія лікування шкіри довжиною у півтора роки і продовжується і донині. Щоб зрозуміти, чому сталося так, як сталося, варто розібратися, як загалом працює канадська система охорони здоров’я.
Клініка vs сімейний лікар
Коли у жителя Канади щось болить, у нього є два варіанти – йти до walk-in клініки або family doctor (сімейного лікаря), якщо такий, звісно у нього є. Авжеж, присутній і третій варіант – самолікування, але я, як відповідальна і серйозна блогерка, не можу радити такого своїм читачам.
Сімейний лікар – це людина, яка опікується здоров’ям усіх членів родини, може приїхати на дім, якщо хтось сильно захворів, видає рецепти на ліки та виписує направлення на аналізи чи до лікарів-спеціалістів. Щоб знайти такого і підписати з ним контракт, можна скористатися або порадою знайомих, або спеціальними сайтами пошуку. Варто розуміти, що це професія затребувана, і гарні лікарі найчастіше не набирають нових пацієнтів. Якщо лікар, з яким було підписано контракт, вас не влаштовує, його завжди можна змінити.
На відміну від сімейних лікарів, лікарі walk-in клініки не мають часу, щоб розпитувати вас про всі грані хвороби, тому варто бути готовим, що прийом буде швидким і по суті. В багатьох клініках існує правило, згідно з яким пацієнт має звертатися лише з однією скаргою під час одного прийому, навіть якщо це стосується спільної для скарг сфери, як, наприклад, гінекологія. Оплата лікарів базується на кількості пацієнтів, яких вони встигли проконсультувати за день, тому, якщо лікар не хоче слухати вашу довгу історію хвороби, у цьому немає нічого особистого – у коридорі на нього вже чекають інші пацієнти.
В обох ситуаціях ви спілкуєтеся з лікарями загального профілю і найчастіше чутимете фразу: «У цих випадках ми призначаємо …». Можна попросити направлення до спеціаліста вузького профілю, але це найімовірніше станеться тоді, як не спрацюють ліки, призначені терапевтом, і ви вдруге прийдете до клініки.
Черги
Отримавши направлення до спеціаліста – дерматолога, гінеколога, офтальмолога тощо, ви маєте дочекатися дзвінка від того самого спеціаліста і потім домовитися про дату консультації. Проблема полягає в тому, що очікування прийому чи самого дзвінка може зайняти тижні (дуже оптимістично), а швидше місяці (у деяких випадках до півроку й більше). Спеціалістів не вистачає, охочих багато, тому черги розтягуються на дооооовго.
Згідно з доповіддю Fraser Institute, станом на 2018 рік, середній час очікування від направлення терапевта до прийому у спеціаліста й здійснення необхідних процедур складає.. увага…5.2 місяці. Середній час очікування на операцію в ортопедії 9-10 місяців. Черга на МРТ може зайняти 2.4 місяці, на УЗД близько 3.9 тижнів. Варто зауважити, що наведені дані стосуються саме нашої провінції (Британська Колумбія), і її жителі, зазвичай, чекають на процедури трохи довше за інших канадців. Так, за цей час можна вилікуватися і заробити іншу хворобу. Але, повірте, краще просто не хворіти. Ні в Канаді, ні деінде ще. Для того, щоб провести необхідне діагностування швидше, можна скористатися послугами приватних клінік і заплатити зі своєї кишені. Втім, у нашій провінції поки що заборонено платити приватним клінікам за операції. Існує думка, що, якщо передати такі послуги клінікам, то всі спеціалісти перейдуть з державного сектору в приватний (більш прибутковий) і медична система почне нагадувати американську, з космічними цінами і мінімальним контролем держави. Тому доведеться чекати у черзі.
Якщо стається щось серйозне, можна одразу вирушити до відділення невідкладної допомоги. Так, місяць чекати не прийдеться, але жива черга може затягнутися на цілий день, особливо якщо ваші симптоми не вказують на можливість передчасної смерті. Тобто зламана нога чи камінь у жовчному міхурі не занадто серйозна причина, щоб прориватися через живу чергу й вимагати термінового обслуговування. Медсестри та лікарі сортують пацієнтів за складністю і терміновістю проблеми й контролюють їх стан, поки вони очікують на свою чергу.
Ліки та рецепти
Щодо самих призначень, канадські лікарі, на відміну від українських колег, не дуже люблять виписувати довгі списки таблеток, сиропів та мікстур для лікування якоїсь там застуди, а також призначати аналізи, МРТ, УЗД й інші обстеження без супервагомої причини. Застуда найчастіше лікується чаєм, теплом і постільним режимом. Якщо ж проблема більш серйозна (або пацієнт більш наполегливий), виписують знеболювальне (ацетаминофен, ібупрофен) або антибіотики. Не знаю, чому так повелося, але за три моїх візити до різних лікарів з абсолютно різними хворобами, мені у всіх випадках призначали антибіотики. Можливо, вони були дійсно необхідними для якоїсь з проблем, та зі шкірою, наприклад, не допомогли, а, швидше, зробили гірше. Та й вживання такої кількості антибіотиків не могло не позначитися на організмі в цілому.
Для того, щоб купити найпростіші ліки, не потрібно йти у клініку. Таблетки від температури, головного болю, отруєння, алергії, мазі, краплі для носу та очей та засоби для першої допомоги доступні over the counter, тобто на прилавку аптеки чи супермаркету. За серйознішими ліками, prescription drugs, необхідно звертатися до фармацевтів, маючи при цьому рецепт від лікаря. Фармацевт оформлює замовлення і після 10-30 хвилин очікування видає рівно стільки ліків, скільки потрібно для призначеного курсу лікування. За послуги фармацевта (тобто за те, що він склав ваші ліки у спеціальну баночку з наліпкою) потрібно заплатити додатковий fee у 8-20 доларів, який частково покривається страхуванням. Іноді дозволяється один чи декілька refills – поповнення ліків без додаткового звернення до лікаря. У великих мережевих аптек навіть існують внутрішні онлайн-системи, які дозволяють слідкувати за своїми призначеннями і замовляти нові заздалегідь, щоб не стояти в черзі.
Медичне страхування
Всі, напевно, чули страшилки про дорогу американську медицину, послуги якої коштуватимуть більше, ніж злітати в Україну, вилікуватися і повернутися назад. Які ж розцінки в Канаді?
Тут існує державне страхування: кожен громадянин чи іноземець, який затримався в якійсь із провінцій Канади більше, ніж на 3 місяці (як ми з робочою візою), має медичну картку. Вона втрачає свою силу, якщо не жити у провінції понад 3 місяці. Карткою можна користуватися, щоб покрити (повністю або частково) візити до державних клінік, сімейних лікарів та лікарів-спеціалістів, діагностичні процедури, базові операції та “швидку допомогу”. Варто пам’ятати, що медицина фінансується провінцією, тому умови можуть різнитися. Для малозабезпечених, людей похилого віку та дітей існують додаткові види страхування. Тож легко зробити висновок, що, на відміну від жителів США, канадці мають доступ до майже безкоштовної, ну або дуже дешевої, медицини.
Втім, є одне “але”. Деякі послуги, які можуть здаватися на перший погляд не важливими, не покриваються базовим медичним полісом і коштують чимало. Без додаткового страхування 45 хвилин лікувального масажу спини коштують від 90-100 доларів, мій тюбик лікувальної мазі для шкіри 135 доларів, пломба 400-600 доларів, візит до офтальмолога 100-150 доларів, окуляри від 200 доларів тощо. Ні, це все ще не американські ціни з трьома нулями, але теж не мало.
У результаті, найсильніший фінансовий удар бере на себе роботодавець. У ІТ компаній-гігантів, зазвичай, найкрутіші з можливих страхування для своїх працівників. Microsoft запропонував нам три опції, які відрізнялися відсотком покриття (до 90%) вартості послуг, ліків тощо. Ми обрали третю, найбільш повноцінну. Нам вона коштує до 500 доларів у рік (на двох), а роботодавцю 4500 доларів. У страхування входить покриття більшої частини вартості ліків, 500 доларів на лікувальний масаж, послуги стоматолога, психолога, купівля окулярів на суму до 500 доларів, страхування для подорожей за кордон і ще багато прикольних бонусів «на всяк випадок». Звісно, страхування різниться від компанії до компанії і наш варіант вважається чи не найкращим серед можливих, час від часу викликаючи подив у працівників медичних установ. Приватний страховий поліс коштуватиме від 300 до 500 доларів у місяць.
Як жити-не тужити в канадській медичній системі
Після прочитання цієї статті може здатися, що система охорони здоров’я в Канаді відверто не дуже. Так, черги можуть страшенно дратувати і не завжди терапевт із клініки призначає ті ліки, які необхідні саме у вашому конкретному випадку. Втім, на вищих рівнях, як-то проведення складних операцій, працюють справжні професіонали з найсучаснішим обладнанням та комфортними умовами для пацієнта. Досвід може різнитися від лікаря до лікаря, від провінції до провінції. Так і у нас, був досвід поганий і досвід хороший. Це я про лікування обличчя: після використання амбразивного гелю-скрабу, який зіпсував мою чутливу шкіру, я пішла до іншого лікаря і він призначив мені курс антибіотиків. Спойлер: антибіотики не допомогли і я втрачала будь-яку надію. Потім я поїхала в лікарню за містом і зустріла лікарку, яка нормально оглянула шкіру і виписала ефективний крем, який – спойлер – допоміг. Історія про шкіру дуже показова і вчить двом речам.
1 – Ніхто не потурбується про ваше здоров’я краще за вас
Лікар, особливо лікар-терапевт з клініки, не знає про вас все і не дізнається за 10 хвилин прийому. Тому ліки, які він призначає, не завжди спрацьовують для конкретної ситуації – все-таки він керується загальними рекомендаціями, а не лікує вас із самого початку хвороби. Тому треба мати свою голову на плечах і теж нести відповідальність за лікування. Так, мій досвід був не з приємних і я досі розгрібаю його наслідки. Але через помилки й численні спроби я дізналася, як поводитися зі своєю шкірою, і вивчила її краще за будь-яких лікарів. Те ж із призначеннями ліків: мені ніколи не призначали тут пробіотики разом із курсу антибіотиків, тому я не забувала купувати їх сама. Був навіть випадок, коли терапевт, який виступав у ролі гінеколога, запропонував мені спробувати якісь таблетки від болю. Я вирішила їх не купувати, бо список побічних дій і склад препарату неприємно вражали. Отож, лікування у дорослому віці – це про відповідальність і свідомість. Лікарів треба поважати, але це не означає, що їх потрібно бездумно слухати. Це все-таки про здоров’я, а воно в нас одне.
2 – Найкращі ліки – профілактика
Хворіти не хочеться ніколи, тим більше за тридев’ять земель, тому ми всіма силами стараємося не створювати приводів ходити до лікаря. На це нас надихнули самі канадці. Не будемо забувати, що середньостатистичний канадець живе 82 роки (порівняно з 72 роками в Україні). Це не лише чисте повітря, менша радіація і кращі умови, а й здоровий спосіб життя.
Правильне харчування та спорт тут завжди у тренді, а походи в гори, лижі, серфінг та каякінг вважаються найпопулярнішими хобі – всі на природі й у постійному русі. Окрему роль грає загартовування: дітей не закутують у десять шарів одягу і вони люблять хлюпаютися у холодному океані, коли навіть дорослі боязко поглядають з берега. До того ж, канадці не мають обсесивної любові до ліків і не вживають десять різних найменувань крапель, таблеток і сиропів для лікування застуди. Вони надають перевагу чаю й свіжому повітрю. Це я до того, що краще робити все можливе, щоб хвороб не виникало. Здоровий спосіб життя, як демонструють канадці, дуже в цьому допомагає.
Оскільки ми регулярно відвідуємо Україну, то намагаємося проходити всі необхідні обстеження там. Наприклад, кожні півроку ми зустрічаємося зі своїм стоматологом, щоб зробити чистку й підправити будь-які найменші проблемки, які можуть потім вилитися у проблеми великі. Також у нас є “підстраховочна” коробка з перевіреними на практиці українськими ліками. Так, у Канаді теж є схожі препарати, але є і ті, які дістати поки не вдавалося, як от Ентеросгель, Таміпул, Пантенол тощо. Мати під рукою знайомі ліки – завжди гарна ідея.
Ось така вийшла історія про медицину в Канаді. Багато суперечливих моментів, але коли мова заходить про здоров’я, кожен має свій досвід і сприйняття. Залишилися якісь питання чи побажання на рахунок наступних статей? Чекаю на ваші коментарі тут чи повідомлення на yomostova@gmail.com.
Обіймаю,
Юля